пятница, 21 мая 2010 г.
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання.. Дише тихо і легко в синяву вона, простягає до зір свої руки... В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки... В'яне серце моє од щасливих очей, що горять в тумані наді мною... Розливається кров і по жилах тече, ніби пахне вона лободою... Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?.. Я для неї зірву Оріон золотий, я — поет робітничої рані... Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання.. Дише тихо і легко в синяву вона, простягає до зір свої руки... В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки...
В.Сосюра
Закоханість
Я закохався у Весну -
Собі признатися не смію.
На повні груди я вдихну
Цей млосний аромат надії
І вознесусь над світом враз,
В рожеві марення полину,
Забуду біль старих образ
І тугу десь в зимі покину.
Зима піде у безвість літ,
Лишивши паморозь на скронях...
Кохання ніжний первоцвіт
Зігрію я в своїх долонях,
До серця ніжно пригорну;
Як казку, кожну мить лелію...
Я закохався у Весну -
Собі признатися не смію.
четверг, 20 мая 2010 г.
* * * |
І скаже світ: — Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов — на грані маячні і віра — у наївності на грані. Що можеш ти, розгублене дитя, зробити для вселюдського прогресу? — Я можу тільки кинути життя історії кривавій під колеса. Хоч знаю: все це їй не первина. Але колись нап’ється ж до переситу! Захоче випити не крові, а вина за щастя людства, за здоров’я всесвіту! |
Подписаться на:
Сообщения (Atom)